enot_kurdiuk

Почему открытка - "открытка"? КО знает, все знают, а я прозрел.
( Потому что  )

Із кубика Рубика я малим повідривав наклеечки. Так і не склав.
Цього року вийшла куля рубика (у Лєбєдєва купити можна).
Два відкриття:
Рубик - це не фантом, диво-дядько, який помер 200 років тому. Він живий і він ще активно працює.
Змійка. З якої я усе дитинство кулю робив, це теж його винахід. Здивувало.

Сайт із сканами листів відомих панів іншим панам, найчастіше - відомим.
Знайшов за листом Джагера Уорхолу (коротко: Чувак, от тобі 2 коробки із всячиною про нас і новий диск. Малюй, що хочеш і коли хочеш. Напиши, скільки треба грошей).
Для поціновувачів — лист із переписки з приводу Виликого, довгого і необрізаного Саутпарку.
Там багато всього.

Почитав Довлатова "Хочу быть сильным". Сильно відрізняються тексти до і після еміграції. Хотів написати, що до - помітно краще, але ніфіга. Вони просто зовсім інші, навіть враховуючи, що він сам себе раннього часто цитує. Він випав - і постійно намагався довести, що не випав. Що все майже так само. Але випивка і розмови про те, як добре говорити про те, як пити, - це ж різні речі.
Теза про те, що Довлатов - це радянський башорг правдива трохи більше, ніж повністю. Його можна читувати із кожної сторінки. І справді купа цитат ходить.
Набоков, "Пнин". Нічого й сказати, наскікльки круто. Майстер атмосфери і деталей.

В. Теремко, "Видавничий маркетинг". Перша путня спеціалізована українська книга галузі. Не йде у жодне порівняння із роздумами на цю тему інших авторів (от не покажу пальцем) і набагато більш структурована, осмисленіша за польський аналог пана.
Класичний якісний вітчизняний посібник. Спочатку здається, що Теремко взяв основи маркетингу - і переказав їх із урахуваням сфери. Десь перші сторінок 10.  Але далі з'ясовується, що автор весь комплекс розкладає по полицях із урахуванням особливостей локального ринку. Плюс справді бере із маркетингу, стратегічного менеджменту і інших дотичних наук те, що можна використати із користю для розвитку видавничого бізнесу.
The Complite Guide to Book Marketing, який читаю паралельно, дуже помітно відрізняється. Буржуї що? Беруть практичну ситуацію, викладають її. Домішуь ще дві історії успіху, підганяють теорію, розбавляють статистикою і теорією, якої у них вдоста - і  маємо книгу. Це прості рецепти, інструкція до застосування. Дуже корисні, цікаві, актуальні. Але вони не закопуються так глибоко. А "Видавничий маркетинг" показує увесь інструментарій, розповідає, що, як і чому саме так можна робити із невеличкими практичними ремарками. Жанр інший. Ще треба буде перечитати за півроку. Усім, хто цікавиться сферою і не боїться читати навчальні посібники  - рекомендую придбати, коштує смішні гроші. За чутками, автор планує ще практикум.

Їхав у маршруті, слухав радіо "Рокс".
1. Пісня Кузьми "Нас кинули" мене чудово надурила. Я її сприйняв як щось старе, актуалізоване сьогодні. А інтернет каже, що он тіки ось прем'єра. Так, зараз вона все одно буде у активній ротації, але вже зовсім не те.
2. Новини для почутого мною випуску на цьому радіо писала прибиральниця і дядя Коля, охоронець. Новина на радіо: дівчинку і хлопчика госпіталізовано: вони прийняли таблетки для зниження тиску. МНС каже, все під контролем. Іпать! Країна може спати спокійно. Діти прийняли таблетки (по штуці - і їм стало погано, бо у нас ліки галімі; по штуці - і їм стало погано, бо то були контрабандні індійські самопали; вони по три пачки з'їли - і ледь коні не двинули, бо мозку нема ані у батьків, ані у дітей?! Що хотів сказати автор? Він хотів, щоб його бабуся почула в одному реченні "таблетки від тиску" і "госпіталізовано", щоб потів в автобусі балакать?). І остання нота - МНС каже, все спокійно. Дякую. У мене вчора живіт ніпадєцкі болів. Але щось я в МНС не дзвонив, номер забув. Піпєц, короче, а не журналістика (там весь випуск такий інформативний був. На кожну новину 4 таких неінформативних речення, що у мене більше питань виникло, ніж вони мені сказали).

На роботі накупили з амазону книжок з маркетингу видавничої продукції, запуску журналів, видавничого менеджменту.
Про прочитанню відписуватимуся. Також читаю "Видавничий маркетинг". Картинка на обкладинці, як завджи, фігня.

Знову замучила совість і згадав про жж. Невдовзі продовжу реценції — це стимулює читання і перегляд, дає подумати над прочитаним. А то розлінувався...

"Дюна" пана Лінча протримала мене біля екрану не більше 40 хвилин. Такого картонного головного героя навіть не згадаю, де бачив.  Якось додивлюся виключно зі спортивного інтересу.
"Зоряні війни" форева.

Ирвинг Дж. "Семейная жизнь весом в 158 фунтов". Скільки емоцій навколо Ірвінга...
Книга про свінгерів. Дві пари граються, їм добре, потім їм (не вгадаєте!) погано. Потім (не вгадаєте!) ... Місцями цікаві метафори, цікаво опрацювані деякі додаткові лінії (батько оповідача, лінії з минулого Северина). Та й на тому усе. Діти обох пар голосно кричать автору: "Чому нас так мало? Чому ми створюємо два промовистих моменти на всю книгу?" Так, діти, старі і тварини — це задоронена зброя. Але за такої загальної теми чекав трохи цікавішого підходу. А так — показав, називається.
На моментах спільного відпочинку ледь не кинув читати: фігня без олії. Далі трохи розкачалася психологія стосунків — то хоч дочитав.
Треба ще щось Ірвінга спробувати, бо народ нахвалював. Ця книга мені була нецікавою.

Окремо хочу переказати вітання тим, хто розставляв курсиви у місцях, де виникає певна двозначність: "он вошел в нее", "она взяла в рот".
Важко вигадати щось огидніше і більш шкідливе для тексту у таких моментах, мені здається. Сильно опускає текст, сильно збиває ритм читання, а особливо невдалі випадки мене просто завішували. "Они в который раз сделали это" — от тричі перечитую таке, доки в'їду.

Жінки після весілля можуть встановлювати статус "Скво" в гугл-тоці.

Закінчив відразу дві книги.

Дж. Барнс, "История мира в 10½ главах". Чекав більшого, зважаючи на популярність і ореол, що має Барнс. Але якщо плюнути на ефект очікування, то книга сподобалася. Автор з різних сторін підходить до релігії, яка для мене зараз також є певним предметом роздумів. Ті ракурси, з яких дивиться Барнс, додають їжі мозку (з приводу перекладів Біблії дещо цікеве є у Шкробіуса).

Р. Киплинг, "Сталки и компания". Дуже круто. Прочитав на одному подиху. І це при тому, що остерігався шкільного тексту про друзів не розлий вода, які виросли і все у них було добре (погано). Кіплінг настільки вдало підбирає ситуації, настільки вміло прописує діалоги, яскраві характери, гра з чужими текстами (нею майстерно передає епоху), фізична відсутність пафосу і натягнутості. Помітно якісну роботу перекладача і мінімум косячків коректора.

До того читав The Hobbit, or There and Back Again. Тут коментарі зайві, залатую безліч своїх прогалин. А Толкієн крут до неможливості. От один діалог (переклад Н. Рахманової) ( Read more... )І він весь на такому рівні.
Продовжуючи казки, купив давно рекомендований Wind in the Willow by K. Graham. Зараз почав Ірвінга "Семейная жизнь весом в 158 фунтов". Побачимо, що з того вийде.

А ви хто що?

Повтор

Під час написання кількох невеликий наукових текстів зрозумів, наскільки деградував. Точніше, відчув, що деградую і вже неслабко відскочив назад. Кілька років тому 10-15 сторінок зв'язного тексту не були проблемою. Копіпаста і подібні приємності були менш вживаними, думка — структурованою. Зараз з необхідності прочитав кілька старих статей до конференцій. Їх писала розумна людина. Зараз так не можу.
---------------------------
Отже. Подобається це комусь чи ні (все одно, схоже, цей блог ніхто не читає, що йому, насправді, на користь), але спробую зробити блог наповненим генерованою мною інформацією. Це можуть бути відгуки на фільми/книги без потуги на рецензію (бо недоріс), це можуть бути статті на теми, які мене цікавлять (видавничий бізнес, дизайн видань, інтернет, світ навколо і десь отам). Хоча б одна на два тижні. Інакше я помру від голодування мозку.
Dixi.

P.S. Слава качкам. Ульянова затравлюють просто нелюдськими як на 2009 рік методами. Прийнятий закон про кримінальну відповідальність за порно — дуже неприємний сигнал у цій країні.

У свинячому захваті від http://gunter-spb.livejournal.com/707098.html. Гунтер - форева, Лайф -форева-форева, Даррелл - форева-форева-форева (крапає слиною).

Сьогодні на запит Altermodern наш духовний пастир Гугл видає 48,100 результатів, де перша десятка — релевантна. Так, половина копіпасти про Тейт, але загалом є що почитати. Російською Альтермодерн — 2,040, із яких у касу — 5, а інше — кал собачий. Але теж щось почитати можна. 

Непогана замітка The Next Media Company із цікавими коментарями (не по-нашому). Що робити із медіа завтра? Є думки? 

"Как" постійно радує. Їх колонка з типографіки — маст. Картинка з "Екстремальної типографіки".
Якось ще про лігатури напишу.

Тащуся від англійської конструкції they did smth, коли відсутній іменник, на який би займенник they посилався. Сьогодні читаю в Єсквайрі: The poor fellow doesn't seem to know that thay relocated the clitoris to outside the vagina back in 1985 (рубрика відповідей на листи читачів, питання про те, чи кондоми з пупиришками крутіші).
Так, часто на цій конструкції якийсь тупий чи бородатий жарт зав'язаний. Але сама конструкція — у вибраному. Десь поруч із словами nasty і decent. Люблю — і все.

Коли (не "якщо", а "коли") ви будете дивитися "Рок-хвилю", із кутка може долинати якесь тріскотіння. Знайте: то нервово ламають сірники у намаганні запалити цигарку творці фільму "Стілягі".
Класні персонажі, є немало вдалих і свіжих жартів, файна кінцівка (з Олею потім вигадували інші варіти кінця і дійшли висновку, що сценаристам — цукерка). Приємна суміш захоплення явищем і іронії до пафосу епохи і персонажів (сцену із віддіннаям честі під час обговорення, що ж робити далі, ми викре-е-е-еслюємо). Взагалі добре іронію використали.
Під касою у "Києві" дівчина із кавалєром вибирали, на що піти. Він: "Он якась "Рок-хвиля". Пішли?" Вона: "Шо, про шийсятиє? Ти шо, вабще?" Ми ридали.

Традиційний хвіст у нікуди: усе чекав, коли ж хтось скаже слово "Кароліна". Не дочекався (чи провтикав). Воно і досі рулить. Усі ж його через iTunes слухають, чи, як завжди, світ летить далі, а Курдюк пішов по халву?

Хто звідки качає буржуйські журнали? Є файні місця чи, як завжди, бухта?

П.С. Esquire USA і Uk програють російському виданню. От щойно довантажився травневий номер 2009 року USA. У них верска — клас. А британці 2008  — помітно гірші, хоча і збирають некисло реклами, а деяка навіть із голими панянками, у яких видно соски (у них що, таке дозволено?!) Росіяни стараються і марку тримають (хоча і почали тонкіші номери робити, а ціну підняли).

Up.: http://www.journal-plaza.net

geometridae привела нас вчора у Lab Garagе. Казино було вже у зборі, приємно було побачити і анагрард інституту. Взагалі затишний у них там дах. Олін фотозвіт